Юний дослідник

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС «ЮНИЙ ДОСЛІДНИК»

Тези до роботи: « Методика лікування та реабілітації травмованого їжака в домашніх умовах» Виконав Піуткін Ілля 11років.Учень гуртка «Юні орнітологи».Керівник Ульянова В.В Одеський КПНЗ «Еколого натуралістичний центр «Афаліна»» E-mail: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Влітку, у бабусі, ми знайшли пораненого їжака. Рани були великі, глибокі, забруднені. Місцеві ветеринари відмовились його лікувати, а спеціалісти по диким тваринам знайшлись за сотні кілометрів. Такий шлях ослаблена тварина не перенесла б. Наша сім’я вирішила лікувати їжака самотужки. Раніше ми ніколи цим не займались, інтернет ніяких конкретних рекомендацій не давав. Ми почали вникати в основи медицини та збирати матеріали по крупинках.

В нас була одна мета – врятувати життя нещасній тварині. На цьому шляху перед нами встали наступні задачі: вивчити всю доступну інформацію стосовно нашій теми, дослідити дію доступних ліків на процес загоювання. Прослідити за самопочуттям їжака на різних етапах лікування.

Під час лікування їжака ми використовували методи обстеження, очищення, обробки та лікування інфікованих ран. Лікування ран проводилось відкритим методом. Лікувальні засоби наносились на поверхню та в середину ран. Вели візуальні спостереження за процесом загоєння та самопочуттям їжака.

Ліки купували в звичайній аптеці. Для обробки ран використовували підручні засоби ( ватні палички, диски, зубочистки). Первинну обробку проводили розчином з кип’яченої води та господарського мила, чи води з «Люголем» (1:1). Промивання проводили антисептиками (перекіс водню 2%). У перші 2 дні рясно присипали бактерицидним порошком «Йодоформ». Для підсушування ран використовували порошок «Стрептоцид» впродовж 2-3 днів. Перед нанесенням мазі для загоювання ран обробляли поверхню рани перекису водню. Антимікробна обробка рани проводилась маззю «Левоміколь» (1-2 рази на день відповідно рекомендаціям по застосуванню). Для укріплення імунітету в схему лікування вводили антибіотики курсам 7 днів. Ми використовували дитячий сироп «Амоксіклав», вливали інсуліновим шприцом 0,1мл (відповідно маси тіла) Підбирали раціон харчування стосовно його стану. Їжа повинна бути м’якою у вигляді паштетів, легко засвоюватись. Для їжаків добре підходить котячі корми. Для правильної роботи кишечника, додавали в корм 1 таблетку «Лактобифид». При подальшому лікуванні ран намагалися огородити їх від шкідливого впливу і створити сприятливі умови для загоєння. Лікування тривало 28 днів.

Нам вдалось вилікувати їжака. Дуже цікаво було спостерігати за його поведінкою. Він зміцнів, підріс и благополучно відправився у зимову сплячку. У нас з’явилось бажання поділитись своїм досвідом з зацікавленими людьми і скласти схему лікування і реабілітації їжаків в домашніх умовах.

Теоретична значущість нашої роботи у тому, що багато людей побачать на нашому прикладі реальну змогу самостійно вилікувати дику тварину в домашніх умовах.

Практична значущість роботи в тому, що пропонована схема дозволить скоротити час на пошуки необхідної інформації, та оказати своєчасну допомогу постраждалій тварині.

Висновки: 1. Вивчення спеціалізованої літератури допомогло вникнути во всі процеси, які відбуваються під час загоєння ран. 2. 3нання способу життя їжаків допомогло правильно організувати умови для зручної життєдіяльності нашого годованця. 3. Застосовані лікувальні засоби володіють виразними антисептичними та ранозагоювальними властивостями. За умов використання їх при лікуванні інфікованих ран у диких тварин, прискорюють процес загоєння. 4. Пропонована схема має перспективу для успішного лікування інфікованих ран м'яких тканин.

Рассказ «Кусочек жизни маленького Ёси.» Летом мы подобрали маленького ежонка. Он пробегал несколько шагов и останавливался, как будто ему тяжело было бежать. Мы поймали его и просто ужаснулись: половина ёжика была густо залеплена яйцами мух, они сидели на нем. Мы долго отмывали и отчищали его ватными палочками. Потом мы увидели огромную рану, кожа с колючками была оторвана почти до костей. Когда мы начали промывать рану, то опять ужаснулись: в ней было полно опарышей. У нас не было возможности отправить ежа в ветеринарную клинику, тем более, что диких животных и птиц очень неохотно берут на лечение. Мы консультировались в телефонном режиме с людьми, которые тоже когда-либо имели ёжиков. Прогнозы были неутешительными. Мы стали пробовать все известные нам способы лечения ран. Первые дни ёжик плохо себя чувствовал. Только ел и спал. Но нам удалось подобрать лекарства, которое помогли ёжику справиться с болезнью.

Все это время ёжик жил в картонной коробке. Каждый день мы меняли ему пеленку, сверху прикрывали тряпками, чтоб он мог зарываться в них. Через неделю он пытался выпрыгнуть из коробки, а потом прогрыз дырку и пустился гулять по дому. Вот здесь-то и началось самое интересное.

Всю ночь он бегал по дому, громко цокал коготками по полу и шелестел колючками. Гулять по дому ему понравилось. Удивительно, но он пролазил совсем в узкие щели, например между стеной и ножкой стола. Вытягивался весь, ставал тонким и длинным и просто просачивался в узкие отверстия. После того, как утром, проснувшись, мама случайно наступила на ежа, было решено в дом его не пускать. Мы стали садить его в пластмассовую клетку-переноску для котов, но он запихивал лапки и нос в дырочки, пытался грызть. Было очень жалко на него смотреть. Он стоял на задних лапках и печально смотрел на нас. Иногда падал на пол и засыпал, даже не зарываясь в тряпье. Сердце дрогнуло, и мы опять его выпустили. Ёжик по имени Ёся поселился на кухне. Сначала он познакомился с котами. Он ходил воле них кругами, обнюхивал их лапы и хвостики. Так как на него никто не реагировал, он решил познакомиться и укусил взрослого кота. Тот зашипел и убежал. Потом укусил котенка. Котенок дал сдачи лапой и громко замяукал от боли – он сильно укололся. Только старый больной кот никак не реагировал. Ёся покусывал его за хвост, потом лапы, но кот поджимал их под себя. Тогда ёжик залез коту на спину и укусил его за хребет. Дружбы не вышло. С этого дня коты обходили ежа стороной. Он нашел кулек и затянул его под мягкий уголок, в нем он спал. Когда мы кормили котов, Ёся тут же выбегал из-под уголка. Первым ел он. Неважно, что было в миске: он ставал передними лапками в миску и ел первым. Больше всего ему нравилась каша с собачьим фаршем, иногда там попадались кусочки косточек, он тоже их ел. Хорошо ел огурцы, очень громко хрустел ими. Очень понравился ему арбуз, ёжик громко чавкал, когда ел его, вся мордочка было мокрая. До утра он сгрыз все до зеленой корки. Однажды со стола упала сдобная улочка, ёжик выбежал из своего гнездышка и схватил её, съел всю. Баночки паштета начало не хватать на день. Мы давали ему сырые куриные желудки и сердечки, ему очень нравилось. Мясо тоже подогревали, чтоб было немного теплым. Когда раны зажили, мы начали гулять с ежом на улице. В огороде он ел огурцы, упавшие сливы и малину. Любил гулять в палисаднике между цветов. Днем мог спрятаться под деревом и поспать.

На кухне мы все ходили в тапках, потому что не знали, в какую минуту ёжик выбежит из-под диванчика и укусит за ногу. Кусался он не очень больно, просто чувствительно, особенно за пальцы ног. Иногда цеплялся зубами в тапок. Видимо, он охотился за всем, что шевелится. Со временем ёжик освоился, процедуры делать не хотел, фыркал, пытался «боднуть» колючками. Иногда мы присаживались возле него и пытались погладить по голове, тогда он тоже подпрыгивал и "бодался". Но больше всего он злился, когда мы уходили в комнату и закрывали за собой дверь. Он полночи царапался под дверью, чтобы попасть в дом, сердился, что его оставили в коридоре. Просто не очень приятно проснуться утром и встать с кровати прямо на ежа! В начале сентября бабушка переселила его в сарайчик. Несколько дней он жил там, ел кашу и сырое мясо, но в один из дней не вылез к завтраку. Может, убежал? Или приготовился к зимней спячке?